квітень 23, 2021
Книги - це маяки в океані часу.
А. Шопенгауер
План
Як виник День книги в Україні. Як святкують у інших країнах світу.
Звідки прийшла книга
Як книга потрапляє до нас (відео)
Найбільші бібліотеки світу. Статистика читання книг в світі
Відео дітей «Чому ти любиш читати книги?»
Книга наш друг і порадник. Що книги дають людині?
Крилаті вислови про книги відомих людей
Флешмоб #щоячитаю
Як виник День книги в Україні. Як святкують у інших країнах світу.
23 квітня відзначається Всесвітній день книги й авторського права. Дата святкування Всесвітнього дня книги та авторського права, який увійшов у міжнародний календар за рішенням ЮНЕСКО в 1995 р., припадає на 23 квітня. Вона вельми символічна для світової літератури. У цей день покинули світ або прийшли в нього такі знамениті і відомі автори як Шекспір і Сервантес, Моріс Дрюон і Інка Гарсіласо де ла Вега, Мануель Мехіа Вальєхо і Володимир Набоков, X. Лакснесс і Григір Тютюнник.
Вважається, що День книги відзначався ще в першій половині XX століття. Ідея його створення належить письменникові й редакторові з Валенсії Вісенту Клавелю Андресу. У 1926 р. іспанський король Альфонсо XIII розглянув його пропозицію і підписав королівський указ, згідно з яким 7 жовтня (вважалося, що в цей день народився Сервантес) запроваджувався День іспанської книги. У 1930 р. День книги в Іспанії перенесли на 23 квітня, коли, ймовірно, помер письменник. Цікаво, що ще з XV століття 23 квітня відзначають День Святого Георгія, заступника Каталонії. У Барселоні та Каталонії в цей день, також відомий як День троянд – Сан Жорді, чоловіки традиційно дарують жінкам троянди, а жінки чоловікам – книжки. Троянди символізують кров, пролиту Георгієм у битві з драконом, а книги нагадують про дату 23 квітня.
Крім цього, існує ще одна традиція у сьогоднішнього свята - щорічно, починаючи з 2001 року, в цей день називається місто, якому присвоєно звання Всесвітньої столиці книги (присуджується на 1 рік). У відбірковий комітет входять представники ЮНЕСКО та трьох міжнародних професійних видавничих організацій: Міжнародного союзу видавців, Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій і установ, Міжнародної федерації книгопродавців.
Проголошена Всесвітньою столицею книги у 2021 р – Тбілісі (столиця Грузії).
23 квітня відбувається багато заходів, які привертають увагу до книжкової справи, проводяться виставки, громадські читання, освітні заходи у навчальних закладах, симпозіуми, присвячені проблемам захисту інтелектуальної власності та книговидання.
Як святкують День книги інші країни?
День книги в Іспанії
Цей день, є днем смерті великого іспанського письменника Мігеля де Сервантеса Сааверда. Всім відомо, що це автор безсмертного роману "Дон Кіхот". "Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський" після біблії є найбільш читаною книгою в світі. У залі клубу витончених мистецтв Мадрида напередодні цього свята починають колективно читати "Дон Кіхота". Зазвичай, читання починає лауреат однієї з найпрестижніших премій імені Сервантеса. Безсмертний твір читають вголос протягом двох днів. Кілька людей безперервно змінюють один одного. У церемонії беруть як звичайні городяни, так і провідні діячі культури, державні діячі.
У це свято практично на кожному кроці можна зустріти намети, в яких продаються книги.
Всім, хто купив книгу в святковий день, в Іспанії прийнято дарувати на знак подяки троянду. • 58% громадян королівства стверджують, що читають від одного до двох годин на день і надають перевагу паперовому форматові перед електронним. За даними Федерації видавництв Іспанії, середньостатистичний житель країни прочитує 10,3 книги на рік. За статистикою, найбільше половини читачів становлять жінки. У всіх вікових групах, за винятком молоді від 14 до 24 років, з кожним роком зростає інтерес до читання.
В Іспанії в місті Алькала-де-Енарес, на батьківщині автора «Дон Кіхота», в цей день відбувається церемонія вручення Премії Сервантеса, яку вважають почесною для літераторів, які пишуть іспанською мовою ( «Нобелівська премія для іспаномовних авторів»).
День книги в Великобританії і Ірландії
Британцям довелося перенести дату, щоб воно не накладалося на великодні канікули і День св. Джорджа.
День книги в Великобританії зазвичай святкують в перший четвер березня. Свято в його сучасному форматі вперше провели в 1998 році. Всесвітній день книг у Великобританії та Ірландії - це офіційна благодійна акція, що спонсорується низкою організацій, видавців та книготорговців.
З ініціативи низки громадських організацій мільйони школярів отримали купони на £ 1 (фунт), які вони могли витратити на покупку книг в будь-якому книжковому магазині Сполученого Королівства.
З тих пір День книги відзначається за схожою програмою.
Проявити любов до книг можна не тільки купонами. Організатори закликають дітей проявити творчий підхід і прийти в цей день в школу в костюмі улюбленого літературного героя, який необхідно зробити самому. Серед найпопулярніших персонажів - герої «Поттеріани» Джоан Кей Роулінг, численних книг Роальда Даля, епопеї «Хроніки Нарнії» К.С. Льюїса і «Гангста-бабусі» Девіда Уолліамс.
День книги в Вірменії
Не дарма кажуть, що книга - найкращий подарунок. У Вірменії це твердження знайоме кожному, адже саме тут щорічно 19 лютого, в день народження відомого поета, письменника і громадського діяча Ованеса Туманяна, проходить Свято дарування книг.
Неважко здогадатися, що в цей день кожен може подарувати книгу своїм друзям, близьким і навіть випадковому перехожому на вулиці. Крім цього, 19 числа в різних містах Вірменії проходять публічні читання, зустрічі з письменниками та масштабні акції, які пов'язані з передачею книг до фондів, бібліотеки та освітні установи. Основна мета свята - прищепити молодому поколінню любов до читання і інтерес до власної культури та історії.
День книги у Франції
У 1986 році вчені провели дослідження, завдяки якому вдалося з'ясувати, що цілих 20% працездатного населення країни мають труднощі з читанням і письмом. Проблема знайшла свою назву і послужила приводом до заснування загальнонаціонального дня читання.
Унікальність свята, щорічно відзначається 16 жовтня, полягає в тому, що ні в одній країні світу не святкують День книги з таким розмахом. Цілих три дні на численних майданчиках проводяться майстер-класи, виставки, семінари, конференції та зустрічі з письменниками.
За всіма теле- і радіоканалах обговорюються виключно літературні теми, транслюються інтерв'ю з відомими авторами, а волонтери проводять публічні читання в маленьких містах і селах, жителям яких не завжди вдається вибратися в столицю.
День книги у Берліні (Німеччина)
За простою назвою «День книги» на ділі ховаються досить сумні події: 10 мая 1933 року за ініціативи німецького студентського союзу було спалено понад 25 000 книг по всій країні. Численні видання визнали шкідливими і невідповідними нацистським переконанням. Студенти очищали свої особисті бібліотеки від «неугодних» книг, чищенні піддавалися книжкові магазини і публічні бібліотеки.
На згадку про блюзнірською акції 10 травня німці відзначають День книги. До речі, в Берліні навіть встановлено пам'ятник знищеним виданням, що представляє собою спорожнілі стелажі, а меморіальна табличка на пам'ятнику говорить: «На цій площі 10 травня 1933 р студенти-нацисти палили книги», там же розміщена і цитата з твору Генріха Гейне: «Це була лише прелюдія, там, де спалюють книги, згодом спалюють і людей».
День книги у Польщі
У Польщі є місто Камєнна Ґура у Нижньосілезькому воєводстві, де відбуватимуться найбільші заходи. До даного дня триватимуть Камєнноґурські зустрічі із літературою, у рамках яких заплановано кількадесят дискусій із понад 20 письменниками.
У свою чергу, у Ґдині відбудеться фестиваль «Місто слова» - серія подій, пов’язаних зокрема, з ідеєю активного читання. У Білостоці організовується Міжнародний ярмарок книги, гостями якого будуть, серед інших, польські сучасні письменники Анджей Стасюк та Марек Краєвський, а у Вроцлаві відбудеться 20-ий фестиваль «Літературний порт», який проводиться у цьому місті від 2004 року.
У польських школах День книги буде винятковим днем. Учні завдяки додатковим урокам дізнаватимуться, як створюють книги, яку дорогу вони проходять і чому читання таке важливе.
День книги у Фінляндії
У Фінляндії це зазвичай самий кінець квітня - початок травня, коли встановлюється гарна погода. У Фінляндії з 2012 року вибирається письменник року спеціально для цього свята. Він пише книгу, яку видають до свята і в день книги і троянди у всіх книжкових магазинах країни, купуючи книгу вартістю від 10 євро, в якості подарунка ви отримуєте книгу обраного учасника. Книга поширюється виключно як подарунок і не надходить у відкритий продаж.
У бібліотеках фінських міст в ці дні проводяться різні виставки, зустрічі з письменниками та інші тематичні заходи.
День книги у Індії
Міжнародний книжковий ярмарок в Нью-Делі (МКЯНД) служить мостом між видавцями і читачами. Це – найбільший книжковий ярмарок в Афро-Азійському регіоні та другий у світі, у ньому беруть участь до 23 країн світу, це "скарбниця" для любителів книг з усього світу. Перший МКЯНД був проведений 1972 року.
У 1976 році МКЯНД набув особливого вигляду, оскільки розмістився в виставковому комплексі Прагаті Майдан, що розкинувся на великій території. Починаючи з 1976 року МКЯНД став проводитися раз на два роки. У той час як більшість міжнародних книжкових ярмарків звичайно орієнтуються на професіоналів у видавничій справі, МКЯНД виступає платформою не тільки для національних і міжнародних видавців, але й надає можливість звичайним читачам та інтелектуалам вибирати краще серед запропонованих книг.
Книга – це велике диво, створене людиною. За допомогою книг, ми можемо зазирнути у минуле, дізнатися як люди жили у сиву давнину, якими були древні міста, чим займалися люди у різні епохи, або навпаки, можемо побачити майбутнє.
Якою ж була перша книга? Чи було її надруковано, чи можливо написано від руки? Із чого вона була зроблена? Багато – багато років тому, не було ні чорнил, ні паперу, ні тим більше книг. Як же люди передавали інформацію? Спочатку була мова жестів, вони обмінювалась короткою інформацією за допомогою жестів. Але як тоді бути, коли інформація була довгою? Люди придумали малювати картини на камені, та у стінах печер.
Малюнки несли інформацію, яку можна виразити не одним словом, а цілим реченням. Проте, далеко не все можна висловити за допомогою малюнків. Та й розуміли намальоване всі по різному. Тому люди намагалися виконувати малюнки простіше.
Від малюнків згодом утворилися ієрогліфи. Слово “ієрогліф” означає “священні знаки”. Кожен ієрогліф означав слово або його частину. Так за допомогою ієрогліфів, люди почати створювати перші книги, написані на м’якій глиняній плитці загостреною палицею, а потім випалювати ці плити у вогні. Такі книги назвали книги-плитки. Перші такі книги були знайдені у Вавилоні близько 5000 років тому.
Кожна така книга складалася з десятків або навіть сотень глиняних «сторінок», укладених у дерев’яний ящик.
Уже в цей час були створені бібліотеки. Під час розкопок була знайдена казково багата бібліотека ассірійського царя Ашшурбаніпала, що жив у ХІІ ст.. до н.е. Навіть пожежа не змогла знищити глиняні книги, вогонь їм не страшний. Він робить їх тільки міцнішими.
У давній Індії матеріалом для перших книг служило пальмове листя, яке висушували, нарізували довгими вузькими смужками. Текст писали тушшю тонким пензликом. Давні індійці першими здогадалися збирати написані сторіночки в купку та прошнуровувати. Інший їхній винахід – палітурка: стопка прошнурованих сторінок з обох боків закривали обструганими дерев’яними дощечками, щоб книга краще зберігалася. Палітурки прикрашалися яскравими картинками-мініатюрами. Пальмове листя - матеріал неміцний, тому прадавні індійські книги не вціліли до нашого часу.
В Африці по берегах річок і боліт росте очерет – папірус. Він удвічі вищий за людину, стовбур завтовшки з руку. З папірусу робили найнеобхідніші речі: тканина для одягу, річкові човни, вітрила, споживали, зокрема і писали на ньому.
Древні Єгиптяни помітили папірус, який ріс вздовж берегів Нілу, та вирішили використати сухі стебла цієї рослини для того, щоб на них писати. Процес виготовлення папірусу був досить складним. Серцевину очерету різали на смуги, потім накладали одна на одну, притискали вагою, сушили на сонці. Потім отримані листки склеювали один з одним. Виходила довга стрічка. Її зручно було
зберігати, згортаючи в трубку, оскільки листи папірусу були крихкими й ламалися. Такі книги називали світками.
Текст на папірусових свитках писали чорним чорнилом вузькими стовпцями. При читанні папірусову стрічку перекочували з одного боку на інший. Папірусові свитки (до 40 м завдовжки) намотували на дерев’яні або кістяні стержні й ховали в шкіряні або дерев’яні футляри. Папірус не витримував вологи, вона його руйнувала. Багато світків згоріли під час пожеж, але більшість дійшли до нас у вигляді уривків. Зараз вони зберігаються в музеях і великих бібліотеках світу.
Разом з папірусом використовували дешевший матеріал для книг – віск, яким заповнювали дощечки, вистругані в середині. Такі дощечки скріплювали шнурками. Перша і остання дощечки воском не заповнювалися. Такі книжечки служили дуже довго: запис можна було стерти, а потім наново написати. На воскових дощечках писали сталевою або кістяною паличкою – стилем.
У книг із воску і папірусу з’явився суперник – пергамент. Спочатку з нього продовжували робити свитки, але незабаром звернули увагу на міцність цього матеріалу: його можна складати, розрізати, листи з пергаменту можна зшивати й робити палітурку. Книга набула сучасної форми, яка називається – кодекс. На пергаменті писали пташиним пером, найчастіше гусячим, в урочистих випадках – лебединим. Писали особливим чорнилом, яке вбиралося у шкіру так глибоко, що його не можна було змити. Поки ними писали, вони були дуже блідими, а з часом чорніли.
Як же ж появився сучасний папір? У ІІ ст. до н. є. в Китаї винайшли дешевший матеріал для листа – папір.Технологію виготовлення китайські майстри довгий час тримали в секреті. Перший папір був був виготовлений із сировини кори та бамбука. Лише в ХІІІ ст. навчилися виготовлювати папір у країнах Європи.
Справжній папір, на якому пишуть сьогодні, люди навчилися виготовляти дві тисячі років тому. Тоді й почали у багатьох країнах світу писати на папері, саме писати, бо книжки були рукописними, і одну книжку доводилося іноді писати багато місяців.
Писар, так називали людину, яка писала книги, виводив гусячим пером рядок за рядком, а виходила з під його пера лише одна книжка. Листки скріплювали, переплітали. Обкладинки прикрашали коштовностями. Тому така книга коштувала дуже дорого.
Минуло багато часу, поки з’явилося книгодрукування. Друкарський верстат у 1456 році винайшов німець Йоганн Гуттенберг.
Першу книгу в Україні надрукував у 1564 році Іван Федоров із помічником Петром Мстиславцем, на це в нього пішов майже рік. Тому засновником книгодрукування в Україні та Росії вважається Іван Федоров. Пам’ятник Федорову встановлений у Львові. Його праця не пропала марно. На могилі першодрукаря зроблено напис: «Друкар книжок небачених».
Ось такий нелегкий і довгий шлях пройшла книжка.
А який шлях проходить сучасна книга, перш ніж дійти до читача? Хто над нею працює? Перед тим, як потрапити у світ, майбутня книжка також проходить важкий шлях.
Для того, щоб створити книгу, спочатку над нею працює автор/письменник, він придумує ідею/сюжет для майбутньої книги. Після того, як письменник написав книгу, над нею працює редактор, він перевіряє і виправляє зміст книги, готує книгу до друку. Часто книжки, а особливо дитячі, мають дуже гарні та яскраві картинки, їх створює художник-ілюстратор, він співпрацює з письменником та редактором, узгоджує, які малюнки повинна містити майбутня книга, а також вирішує, якою має бути обкладинка книги, що на ній повинно бути зображено. Потім, книгу провіряє ще раз коректор, це людина, яка перевіряє орфографію, в тексті, виправляє помилки. Після цього верстальник створює посторінковий макет тексту, який вже і буде друкуватись. Потім редактор, який керує процесом створення книги, ще раз все перевіряє та дає підтвердження друкарю, щодо друку книги. Ось такий складний шлях проходить книга, перед виходом у світ. Коли книжка вже готова. Її перевіряють, упаковують та відправляють на книжкові склади, а звідти – до магазину і бібліотеки.
Відео
Що означає слово «бібліотека»? Саме слово „бібліотека” грецького походження, а перекладається так „бібліо” – книга, а „тека” – зберігання. Отож, це місце, де зберігаються
книги. У бібліотеці працює бібліотекар. Професія бібліотекаря є дуже важливою, тому що книг є дуже багато і вони всі різні. Це і підручники, за якими вчаться в школі, і казки для маленьких, і більш серйозні книжки для дорослих. Бібліотекар завжди допоможе підібрати цікаву для вас книжку. А ще, бібліотека це завжди фантастичне місце, тут можна дізнатися про багато цікавих речей. Бібліотека любить тишину, оскільки ховає у собі справжні скарби. Пропоную здіснити подорож відомими бібліотеками світу. (фото різних бібліотек)
Статистика в світі (фото)
Статистика в Україні. Читачами частіше є жінки, аніж чоловіки (відповідно, 47% проти 38%); молодь від 18-ти до 30-ти років (51%), аніж особи передпенсійного та пенсійного віку (39%); люди, які мають вищу освіту, аніж ті, хто має середню або неповну середню освіту (відповідно, 56% проти 30%). Найбільше книг за рік прочитують читачі вікової групи 60+. Так в середньому люди цього віку прочитали за рік 10,7 книг. Потім йде молодь віком 18-29 років — 9,8 книг. Найменше читають у віці 30-39 років — 7 книг за рік.
Територіально найбільше читають в Центрі України — в середньому 10,8 книг. На Півдні цей показник становить 9,7; на Сході — 8, а на Заході — 6,8.
Більшість українських читачів (74%) надають перевагу паперовим книжкам. Потім йдуть електронні книжки (21%) і лише інколи – аудіокниги (4%). Однак тут варто враховувати швидкість ринкового приросту та частку збільшення чи зменшення інтересу до електронної книжкової продукції в цілому у порівнянні з попередніми роками, що дане дослідження поки що не охоплювало.
Електронні книги частіше читають люди з вищою освітою, віком у діапазоні 18-29 та 30-39, а також мешканці Сходу України. Найменше електронних книг читають на Заході України, люди з середньою спеціальною освітою та особи віком понад 60 років.
Найбільш популярними літературними жанрами серед читачів України є детективи (41%), історичні твори (36%) і любовні романи (27%). Молодь частіше читає жанри фентезі (23%) і трилери (11%), у той час як читачі віком 60+ частіше надає перевагу історичним творам (46%) і військовим романам (15%).
У Центральній Україні частіше надають перевагу історичним творам (40%), науковій фантастиці (19%), гумору (15%), і поезії;
у Південному регіоні частіше за інших люблять читати наукову фантастику (17%), науково-популярну літературу (20%) і гумор (15%);
на Сході країни частіше читають твори наукової фантастики (16%), фентезі (20%) і мемуарно-біографічну літературу (14%).
5. Відео від дітей «Чому ти любиш читати книги»
6. Книгга наш друг і порадник. Що книги дають людині?
- Поміркуйте, чому книга може бути нашим другом і порадником? Що нам дають книги?
НАПРИКЛАД
Настанова від К. Паустовського: “Читайте! Читайте! Читайте! Читайте не поспішаючи, щоб не втратити жодної краплі коштовного змісту книги. Читайте! Нехай не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б однієї сторінки з нової книги!”
Фотоколаж скрінів
Підсумок:
Книга – унікальне, феноменальне творіння людства. Ми не можемо уявити своє життя без книги. Книги – наші постійні супутники. Книга – джерело знань для школяра, студента, кожної людини. Книга – наш найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить; хто багато читає, той багато знає. Кожна книга - це добрий друг. Книги потрібно берегти і шанувати. Я хочу, щоб ви дивились на книгу іншими очима, щоб ви переконались, що читання книг – це велика духовна цінність.
Група мПО-11 та
завідувач Науково-дослідної лабораторії шкільного підручника ТНПУ
проф. Я. П. Кодлюк
жовтень 01, 2023
Першокурсники ФПП долучилися до студентської спільноти ТНПУ
вересень 26, 2023
Святкування Всеукраїнського дня дошкілля у "Смайлику-ТНПУ"
вересень 25, 2023
Із Всеукраїнським днем дошкілля-2023!
вересень 24, 2023
